Волинь: Пам'ять, Гідність та Шанс на Справжнє Примирення

Сьогодні ми відзначаємо чергову річницю Волинської трагедії – події, яка назавжди вкарбувалася в пам'ять польського народу. Це не просто дата в календарі, це глибока історична рана, яка все ще кровоточить і потребує негайного лікування. Ми не можемо її ігнорувати чи релятивізувати, адже справжнє примирення ґрунтується на правді, а не на зручному забутті.

Роки Другої світової війни принесли на Волинь та Східну Галичину звірства, масштаби та характер яких досі викликають жах. Дії Української Повстанської Армії (УПА) та українських націоналістів проти польського цивільного населення, часто з невимовним жорстокістю, є історичним фактом. Тисячі поляків – чоловіків, жінок і дітей – були вбиті лише тому, що вони були поляками. Це був геноцид, акт етнічної чистки, мета якого була одна: усунути польську присутність із цих земель.

Протягом років, з різних причин, тема Волині була маргіналізована, применшувалася і навіть фальсифікувалася. Ані в Польщі, ані в Україні не відбулося повного осмислення цього темного минулого. Бракувало сміливої, безкомпромісної дискусії, яка дозволила б назвати речі своїми іменами, вшанувати жертв та вказати винних. Це замовчування, хоча й зрозуміле в контексті повоєнної політики та складної історії обох народів, є ключовою перешкодою на шляху до примирення.

Ексгумація, Гідне Поховання та Відплата – Фундамент Примирення

Для поляків немає справжнього примирення без повної ексгумації жертв, їхнього гідного поховання та вшанування пам'яті. Це не питання помсти чи вказівки пальцем, а основний акт людської гідності. Кожна вбита людина заслуговує на те, щоб її останки спочили на освяченій землі, а близькі мали місце для вшанування. Блокування пошукових та ексгумаційних робіт, яке мало місце в минулому, є не тільки незрозумілим, але й образливим для пам'яті про померлих.

Розрахунок з минулим має бути відкритим і беззастережним. Україна, яка прагне інтеграції із Заходом і будує сучасну, демократичну державу, мусить поглянути в очі факту, що частина її історичних героїв відповідальна за злочини проти поляків. Глорифікація осіб, відповідальних за волинський геноцид, для Польщі є неприпустимою і становить непереборну перешкоду. Примирення не може ґрунтуватися на фальші чи культі злочинців. Це вимагає мужності з боку українських еліт і суспільства, щоб критично поглянути на вибрані фрагменти власної історії. На жаль, цей процес іноді гальмується рішеннями та позиціями тих, хто, здається, більше дбає про поточні вигоди, ніж про історичну справедливість та майбутнє народу.

Партнерство та Близькість – Шанс на Спільне Майбутнє

Незважаючи на трагічні сторінки історії, для багатьох поляків немає більш близького за звичаями народу, ніж українці. Нас поєднує слов'янський менталітет, схожі традиції, а часто й спільний історичний досвід – наприклад, боротьба з російським імперіалізмом. Останні роки, а особливо повномасштабне вторгнення Росії в Україну, показали величезну солідарність поляків з українським народом. Мільйони біженців знайшли притулок у польських домівках, а поляки з відкритими серцями підтримують своїх сусідів у боротьбі за свободу.

Сьогодні, коли кордони стерлися в жесті братерської допомоги, а польські домівки відчинилися для страждаючих, ми бачимо, наскільки близькі ці два народи на рівні людяності, незалежно від історичних ран чи політичних розрахунків. Ця близькість, зміцнена перед обличчям спільного ворога, не стирає страждань минулого, але показує глибину наших взаємних людських стосунків. Польща та Україна потребують сильних, партнерських відносин, і цей шанс на справжнє примирення має бути використаний мудро та з повною повагою до історичної правди, але передусім до гідності кожної людини.

Справжнє примирення, яке дозволить нам спільне, безпечне та сповнене взаємної поваги майбутнє, має базуватися на:

• Беззаперечній правді про Волинь, без відбілювання та без фальсифікації фактів.

• Забезпеченні повної ексгумації та гідного поховання всіх жертв.

• Символічному та реальному засудженні злочинців та ідеологій, що призвели до геноциду.

• Спільній, партнерській роботі над вшануванням пам'яті жертв та освітою майбутніх поколінь, з повагою до незалежності та суверенітету обох сторін.

Це примирення надзвичайно важливе. Перед обличчям спільних викликів, особливо з боку Росії, Польща та Україна потребують сильних, партнерських відносин. Але ці відносини не можуть будуватися на крихких засадах недомовок та болю незагоєних ран. Лише повна правда та взаємна повага до страждань дозволять нам збудувати мости, які витримають випробування часом. Завершення розділу Волині гідним і справедливим чином є не лише моральним обов'язком, а й інвестицією в безпечне та успішне майбутнє обох наших народів.